Один день у Львові

00-1000

Відверто кажучи, головною метою цьогорічної подорожі до Львова були запечені равлики. У Tante Sophie їх чудово сервірують скибочками свіжого багету, які зручно і смачно вмочувати в гарячу трюфельну олію.

01lvivlv_27

А келих вина до равликів перетворює будь-який день на свято! Сама лише думка про равликів у вершковому соусі примирює з необхідністю вибратись о п’ятій тридцять ранку із теплого ліжечка, із теплого купе (до речі, ви бачили ті чудові ковдри, м’які, легенькі та зігріваючі, якими оснастили нові вагони УкрЗалізниці?).

01lvivlv_22

Отже, субота, шоста ранку, на привокзальній площі велелюдно, бадьоро і зимно, і я вже готова розміняти мрію про равликів на ще кілька годин сну, хоч на дерев’яній лавці.

01lvivlv_62

До відкриття Світу Кави ще майже дві години, Старе місто солодко спить, і тільки заспані пасажири київського потягу сунуть вуличками в бік Оперного, Ратуші і Собору.

01lvivlv_5

Найбільше о цій порі дивують львівські трамваї, які вщент набиті людьми! Повнісінькі вагони сунуть в обох напрямках — в центр і з центру. Куди люди їдуть у суботу о шостій ранку — молоді й не дуже? Ще й у такій кількості? Яка сила змогла витягнути їх із ліжка о такій порі? Загадка.

01lvivlv_2

Де шукати прихисток морозним світанком у Львові? Над цим варто замислюватись заздалегідь, бо доведеться довго і безцільно тинятися темними вуличками у пошуку хоч якоїсь кави і теплого закутка. На крамницю Львівських круассанів у Старому місті нам просто пощастило натрапити!

01lvivlv_47

Ще ніколи в житті я так не раділа відкритим дверям — там всередині було тепло, світло, варили каву і готували чай, а ще продавали гарячі круассани, а головне — там були вільні столики, хоч народу товклося багатенько.

01lvivlv_46

Із вдячності навіть не стану нарікати на смак тутешніх круассанів, лише знайте, що і в Старому місті ще задовго до відкриття Світу Кави можна отримати порцію ранкових вуглеводів і зігріваючий імбирний чай.

01lvivlv_9

Ближче до восьмої ранку ми таки дочовгали до Світу Кави (бо то святе, інакше це не подорож до Львова!), і тут вже досипали під гудіння кавової машини, овіяні ароматами подвійного еспрессо та з ложкою сирника у роті.

01lvivlv_8

Ми відкрили для себе нового фаворита — тарт з лимонним курдом та пухнастою шапкою меренги. Здається, що тільки завдяки цьому кислющому курду ми нарешті прокинулись.

01lvivlv_16

Ранній суботній ранок — це ідеальний час, щоб піднятися на вежу Ратуші і помилуватись краєвидами міста. Бо вже з дев’ятої ранку Ратуша відкрита для відвідувачів, а самих відвідувачів ще не набігло.

01lvivlv_18

Тож не доведеться чекати у черзі, коли тебе пропустять до парапету зробити хоч-якесь селфі. Дертися вгору доведеться нескінченними  сходами, тож не прогавте можливості  збалансувати круассани, сирники і тарти інтенсивним тренуванням.

01lvivlv_26

Спуститися з небес під землю — шалений контраст! Копальня кави із підземною кав’ярнею — ще одне наше місце сили у Львові.

01lvivlv_25

Тут так само темно, затишно, втаємничено, як і завжди, але все ж із часів нашого останнього візиту тут дещо змінилось — чашки, у яких подають запаяну каву (її «запаюють» спалахами вогню) тепер дуже швидко охолоджуються.

01lvivlv_24

Вже за дві хвилини можна брати горнятки до рук і не обпекти при тому пальці.

01lvivlv_53

Раніше я не звертала уваги на те, скільки елементів декору у Копальні присвячено постаті козака Юрія Кульчицього, який, якщо вірити місцевим міфами, начебто навчив віденців пити каву.

01lvivlv_52

Що ж, нагадаю коротко, що у Віденському музеї кави вже давно спростували цю легенду, але якщо ви шукаєте красиву казку — чому б не продовжувати вірити в неї? Принаймні, і у Львові, і у Відні усі охоче переповідають байки про те, як Юрій-Георгій врятував Відень під час турецької облоги (оце правда), а потім відкрив знамениту кавову крамницю «Під блакитною пляшкою» (кав’ярня — історичний факт, але те, що нею володів Кульчицький і мав кавовий бізнес у Відні — вигадка).

01lvivlv_71

До речі, у Львові є дуже симпатичний пам’ятник Кульчицькому у сквері на Друкарській вулиці, трохи осторонь Старого міста — його встановили якраз до 330-тої річниці визволення Відня.

01lvivlv_68

І нарешті омріяні равлики!

sophi1

Ми ретельно розрахували час, коли середньостатистичні туристи ще мандрували містом за ручку з екскурсоводом у пошуках цікавинок, тож у Tante Sophie була можливість вибрати кращий столик у вікна і на півтори години зануритися в світ печених равликів, рибного супу, жаб’ячих лапок і знову равликів.

sophi11

Так, заради них варто було їхати до Львова, вилазити з ліжечка і мерзнути цілий ранок!

01lvivlv_65

Прогулялися до букіністичного книжкового ринку під відкритим небом (під пам’ятником Івану  Федорову біля Арсеналу) — це ще один обов’язковий ритуал кожної львівської подорожі.

01lvivlv_66

Хоч я і не люблю борсатися в чужих читаних книжках, та роздивлятися і впізнавати знайомі обкладинки книжок «із дитинства» чи з «татової бібліотеки» дуже цікаво.

01lvivlv_30

01lvivlv_36

01lvivlv_38

01lvivlv_28

Ну, і дрібка платівок, старих іграшок, сервізів, ваз причаровують — головне не почати придивлятись у притул, бо то вже точно відстань в один крок від скуповування антикварного краму.

01lvivlv_63

До речі, Львів неймовірно красивий, коли з вулиць трохи зникають літні тераси. Виявляється, за скупченнями парасольок і столиків ховаються чарівні мурали, вірші та міські фрески.

01lvivlv_58

01lvivlv_56

Цього разу ми взагалі не спокусились традиційними місцевими сувенірами у вигляді пакуночків кави, шоколадок чи настоянок, проминули повз стоси листівок та кераміки, але завітали до книгарні «Є» (вірте на слово, вибір книжок там більший, ніж у Києві! Не оминайте!) і до крамнички зі шкарпетками Dodo Socks — я вже уявила собі, як насамкінець дня у потягу вдягну на втомлені ноги тепленькі м’які шкарпетки і помандрую у них додому!

01lvivlv_49

01lvivlv_75

Надвечір — Вірменська церква і дворик із гранатом Параджанова на мурі, а ще вечеря в гостях у львівського вірменина та вірменського львів’янина Вадо у його стейк-хаусі Mons Pius.

mp4

Я ще ніколи в житті не їла такого смачного стейку з капусти, а соус із затаром до курча — це моя любов, бо все, чого торкається магічний пилок приправи затар — мій довічний фаворит!

01lvivlv_14

А піднятися на дзвіницю Вірменської церкви і потонути на кілька хвилин у гудінні дзвонів вартує ста тисяч печених равликів, хоч дертися нагору доводиться у повнісінькій темряві — це трохи страшно і трохи незвично, але дуже-дуже по-львівські.

01lvivlv_76

Як туди потрапити? То наш невеличкий секрет!

01lvivlv_43

Тескт: Ольга Карі

Фото: Ольга Карі, Антон Лазутін