Делі Делі, Київ
Чого мені найбільше бракувало під час карантину, окрім нескінченної каруселі безвізових мандрів, так це безтурботних посиденьок в ресторанчиках, кафе та кав’ярнях! Все ж це трохи не те саме, що замовити доставку готової їжі додому, а то й самій зготувати обід. Тим цінніше повернення не тільки за столики улюблених закладів, а й відкриття нових гастрономічних локацій на смачній мапі Києва.
Карі-бар Делі-Делі (родина ресторанів Мама Манана, Мама Гочі, China Ma) уже унікальний тим, що запрацював цього непростого «ковідного» року, ще й у розпал посткарантинної гойдалки «відкрийте-тераси-закрийте-ресторани-працюйте-пів-дня-закривайтеся-знов».
Тутешня атмосфера уже на порозі розпалює апетит, у повітрі вчувається щось таке дуже гостинне, східно-запальне, щедро притрушене прянощами: усі ці пахощі з тандурі, офіціанти з кошиками гарячих хлібчиків наан, що бігають повз вас, каскадні сходи із плюшевими канапами, що запрошують сідати і їсти, їсти, їсти!
Та перш ніж перейти безпосередньо до смаколиків, раджу прогулятися трошки по закладу і пороздивлятися довкруж, надто тим, хто іще пам’ятає часи тутешньої тратторії «Олива».
Другий «підземний» поверх змінився разюче: мені хотілось нескінченно блукати великими і маленькими облаштованими залами і роздивлятися ці прекрасні оздоби, люстри, намистові гірлянди.
Вперше в огляді ресторану залишу відгук про вбиральню, бо її інтер’єр влучив у саме серце: стеля оздоблена пластиковими пляшками, що мають наочно продемонструвати, як виглядає людське «споживацтво» (що його абсолютно гротескно всесвіт віддзеркалив нам у пандемічні часи, але то вже інша тема для розмови), умовно кажучи, з точки зору мешканців океану.
Не впадатиму в розлоге ментроство, просто як буде нагода – навідайтесь, подивіться, і згадуйте щоразу, як купуватимете воду у пластиковій пляшці чи загортатимете кожен окремий банан чи помідор в окремий кульочок в супермаркеті.
А тепер, до їжі! Карі-бар на сьогодні має розлоге меню карі аж на 16 позицій (на час нашого візиту їх було тоді сім), але одразу раджу вам мого улюбленчика, тайський зелений карі з креветками. Боже, це так смачно, що можна проковтнути разом із посудом!
До речі, посуд у Делі Делі шалено красивий, це таке свято і розрада для очей, що сюди варто ходити аби лиш підживити уяву щедрою палітрою барв і фактур! Я вважаю, що гастрономічне задоволення має бути невіддільним від естетичного!
За доброю традицією цієї ресторанної родини, застілля починається із частування «компліментами»: гарячим, щойноспеченим хлібом наан (з кокосом це просто вихід у відкритий космос!) і тацею із кількома видами чатні: манговим, йогрутово-мятним, шалено пряним тамариндовим, баклажановим.
Щиро раджу приходили у Делі Делі голодними і замовляти всього потроху, бо важкувато вибрати з меню одну страву і обмежитися лише нею. Дал Фрай (жовта сочевиця в прянощах), шахі панір (сир панір у вершковому соусі з горішками кеш’ю), хумус із бобів едамаме, салат з нутом і салат із манго, самоси, лакса – замовляти і їсти, роблячи коротенькі перерви на чай масалу та манговий ласі!
Та якщо ви свідомо уникаєте на разі людських скупчень (так чи сяк, але ресторан – це велелюдне місце, хоч із дотриманням усіх рекомендацій МОЗ щодо роботи в карантин), то не засмучуйтесь: у Делі Делі працює доставка (або опція самовивозу, якщо замість закладу ви б хотіли пообідати на галявинці в парку), і тутешні кухари із задоволенням запакують вам торбетку із наанами, намазками, гарячим зеленим карі і навіть манговим тірамісу!
Делі Делі, карі-бар,
Вул. Велика Васильківська, 34
Текст, фото: Ольга Карі